Таким чином, МРТ підтверджує діагноз амілоїдозу серця на підставі наявності зниженого градієнта циркулюючої/субендокардіальної крові та підвищеного субендокардіального/субепікардіального градієнта. Безумовно, МРТ є реальною альтернативою біопсії (особливо міокарда).
При підозрі на амілоїдоз серця остаточний діагноз зазвичай можна встановити неінвазивним шляхом за допомогою методів візуалізації, таких як ехокардіографія, сцинтиграфія кісток і МРТ серцево-судинної системи.
Це показали гістологічні вимірювання бляшки діаметром 20 і 35 мкм можна виявити за допомогою МРТ ex vivo та in vivo, відповідно (34). Однак візуалізація цих амілоїдних бляшок обмежена роздільною здатністю МРТ у дослідженнях на мишах.
Біопсія. Зразок тканини можна перевірити на наявність ознак амілоїдозу. Біопсія може бути взята з жиру під шкірою на животі або з кісткового мозку. Деяким людям може знадобитися біопсія ураженого органу, наприклад печінки або нирки.
Амілоїдоз серця також може впливати на те, як електричні сигнали проходять через серце, що потім викликає аномальні серцеві скорочення, які називаються аритміями. Для діагностики амілоїдозу серця та наявності АТТР, Tc-99M PYP/HDP сканування виконується.
Таким чином МРТ підтверджує діагноз амілоїдоз серця на основі наявності зниженого градієнта циркулюючої/субендокардіальної крові та підвищеного субендокардіального/субепікардіального градієнта.