Відповідно до Маркса, робітничий клас тоді діє проти правлячого класу, і навпаки. Маркс вказує на те, що члени кожного з двох основних класів мають спільні інтереси. Ці класові або колективні інтереси суперечать інтересам іншого класу в цілому.
У розумінні Маркса клас — це соціальна позиція багатьох індивідів, яка визначає як їх працю, так і фізичне існування. Отже, визначення класового конфлікту — це боротьба за засоби контролю над суспільством.
Одним із найпотужніших соціологічних пояснень соціального конфлікту є те, що Карл Маркс встановив класову боротьбу між пролетаріатом і буржуазією, притаманну капіталістичному індустріальному суспільству. Це поняття потужне тим, що воно динамічне, інтуїтивно переконливе та виглядає таким, що добре вписується в історію.
На думку Маркса, соціальне розшарування створюється різним ставленням людей до засобів виробництва: вони або володіють продуктивною власністю, або працюють на інших. У марксистській теорії капіталістичний спосіб виробництва складається з двох основних економічних частин: підструктури та надбудови.
Це формування класів базується на історичному процесі, який означає, що в кожному класі суспільства була присутня ідентичність серед людей. Зі зміною способів виробництва, технології та соціальних відносин ці класи стали антагоністами один одного, що призвело до класового конфлікту.
Марксизм — це широка філософія, розроблена Карлом Марксом у другій половині 19 століття, яка об'єднує соціальну, політичну та економічну теорії. Він головним чином стосується боротьби між робітничим класом і класом власності та віддає перевагу комунізму та соціалізму, а не капіталізму.