Середньовіччя часто називають епохою віри, і це правильно, оскільки в цей період релігія домінувала в усіх сферах життя від архітектури, літератури, мистецтва та музики. Панівною релігією в цей період було християнство.
Християнство в цей час було настільки поширеним, що історики іноді називають Середньовіччя «століттям віри». Люди зверталися до Церкви, щоб пояснити події у світі. Бурі, хвороби і голод вважалися карами, посланими Богом. Люди сподівалися, що молитва та релігійна відданість убережуть від таких лих.
Протягом тисячі років Середньовіччя, від падіння Риму до епохи Відродження, папство дозріло і утвердилося як головна влада над церквою. Релігійне життя набуло нових форм або реформувало усталені, а місіонери розширили географічні межі віри.
Іншим значним періодом християнської історії, який часто називають «золотим віком», був епохи високого середньовіччя, яке тривало з 11 по 13 століття.
Християнство було панівною релігією Європи в середні віки, який тривав від падіння Риму в 476 р. н. е. до 1517 р. У той час як католицька церква Риму була наймогутнішою в Західній Європі, східна православна церква Константинополя була найпопулярнішою в Східній Європі.
Відповідь і пояснення: Середньовіччя називають епохою віри через величезну силу католицької церкви. Не буде перебільшенням сказати, що переважна більшість європейців у той час були християнами; лише невеликий відсоток були євреями, мусульманами чи язичниками.