48 кГц, тобто 48000 вибірок на секунду, по 16 біт кожна = 768 кбіт/с. Для стереосигналу, який стає 1516 кбіт/с. Отже, 320 Кбіт/с (стандарт MP3?) означає втрату приблизно 80% сигналу. 21 жовтня 2020 р.
Розмір файлу
| Бітрейт | Розмір (біт) | Частота вибірки |
|---|---|---|
| 128 Кбіт/с | 16 | 48 кГц |
| 128 Кбіт/с | 16 | 22 кГц |
| 196 Кбіт/с | 16 | 44,1 кГц |
| 196 Кбіт/с | 16 | 44,1 кГц |
Від 48 до 96 Кбіт/с чудово підходить для відтворення треків. Трансляція музики вимагає вищого бітрейту через те, що відбувається більше, і розміри файлів більші порівняно з голосом. 128 Кбіт/с є стандартом галузі де-факто. Станції використовують це як еталон очікувань слухачів щодо якості звуку.
48 кГц – інша загальна частота дискретизації звуку, яка використовується для фільмів. Вища частота дискретизації технічно призводить до більшої кількості вимірювань за секунду та ближчого відтворення оригінального аудіо, тому 48 кГц часто використовується в аудіо для відео, що зазвичай потребує великого динамічного діапазону.
Одна річ, яку я знайшов в Інтернеті, каже, що 320 Кбіт/с – це те саме 44100 кГц але інший каже, що це не так добре, як 44100 кГц на 16-бітному компакт-диску, тому будь-які ідеї, будь ласка. Бітрейт компакт-диска (44 100 тис. 16 біт) становить 1141 Кбіт/с, але він нестиснений, тож навіть якщо на доріжці є тиша, вона все одно займає місце, роблячи файли великими.
Нижче наведено деякі бажані бітрейт і частоту дискретизації: Для формату MP3 швидкість потокового передавання MP3 і частота дискретизації для стереозвуку можуть коливатися від 96-320 кбіт/с/44,1-48 кГц, бажані бітрейти 128 Кбіт/с/44,1 кГц, 96 Кбіт/с/44,1 кГц.