Регулюється очний кровообіг для підтримки гомеостазу функції сітківки у відповідь на фізіологічний стимул. Важливо розуміти механізм регуляції очного кровообігу в фізіологічних умовах, тому що порушення очного кровообігу повинно викликати важкі порушення сітківки.
За нормальних умов співвідношення між кровотоком і перфузійним тиском в оці є саморегульованим. По суті, авторегуляція є здатність підтримувати відносно постійний рівень кровотоку за наявності змін очного перфузійного тиску та різноманітних метаболічних потреб.
Місцем місцевої регуляції кровотоку є мікроциркуляцію, яка складається з мережі кровоносних судин — артеріол, капілярів і венул, функціями яких є регуляція тканинної перфузії та обміну речовин між кров’ю та тканиною.
Основними функціями мікроциркуляції є доставка кисню і поживних речовин і видалення вуглекислого газу (CO2). Він також служить для регулюють кровотік і перфузію тканин тим самим впливаючи на артеріальний тиск і реакції на запалення, яке може включати набряк (набряк).
Центральні структури, що беруть участь у регуляції кровообігу, включають лімбічну систему, гіпоталамус, понто-медулярну ретикулярну формацію, ядро солітарного тракту, дорсальне рухове ядро блукаючого нерва, двозначне ядро та інтермедіолатеральний клітинний стовп спинний мозок.
Ауторегуляція мозкового кровотоку здатність мозку підтримувати відносно постійний кровотік, незважаючи на зміни перфузійного тиску [137].